ползу

ползу́ ползти́, итер. по́лзать, укр. повзти́, блр. поўзць, русск.-цслав. плѣзеть «ползет», ст.-слав. плѣзати, плѣжѫ, плъзати ἕρπειν (Супр.), болг. пле́зя, пълзя́ «ползу», сербохорв. пу́зити, пу̏зати, пу̏же̑м, словен. pólzati «ползать», рlе̑zаti «карабкаться», чеш. plznouti, польск. реłzа[']с[/']; см. Торбьёрнссон 1, 96. Др. ступень вокализма: по́лоз; см. Траутман, ВSW 218, Младенов 428.